Художнє зібрання Богдана та Варвари Ханенків подароване за їхнім заповітом 1918 р. Всеукраїнській академії наук упродовж радянського періоду зазнало величезних втрат. Чи не найбільше постраждало в 1920-1930 рр. надзвичайно цінне східне зібрання Ханенків. Перші втрати (по суті – викрадення) шедеврів ханенківської колекції пов’язані з вилученням експонатів музею Держторгом у межах "економічного" проекту радянського уряду, яким розпочав у цей час експорт музейних цінностей за кордон. Серед викрадених шедеврів – зокрема акваманіл, срібна чаша, полотна пензля світових майстрів.
Читати детальнішеПриховатиАкваманіл (Ширванський водолій) унікальна пам'ятка іранського середньовіччя – Ширванський водолій 1206 року впродовж 1919 – 1929 рр. експонувався в Музеї мистецтва ВУАН. Зібрана Ханенками колекція мистецтва ісламу й передана в дар ВУАН на початку 1920-х рр. була однією з кращих у Радянському Союзі й привертала прискіпливу увагу знавців. Детально досліджувався зокрема ханенківський акваманіл.
У травні 1928 р. комісія Держторгу почала в музеї відбір експонатів, які могли б бути "без шкоди для музеїв" продані за кордон. Шедевр було оцінено в 3000 крб. і виділено для продажу. Звернення керівництва музею до всіх інстанцій щодо захисту музейних скарбів не мали успіху.
Невдовзі випадково з’ясувалося, що акваманіл придбав 1932 р. відділ Сходу Ермітажа для своєї експозиції. Відтоді російські музейники експонують шедевр українського зібрання як частину своїх фондів.
Позолочена срібна чаша епохи Сасанідів була добре відома знавцям східного мистецтва ще за життя Богдана Ханенка. Інформацію про артефакт вперше оприлюднив сам власник 1901 р., її опис присутній також у фундаментальному атласі золотих та срібних старожитностей акад.
Смірнова "Восточное серебро". У 1925-26 рр., вже як експонат музею ВУАН чашу досліджував академік польської академії наук Беньковський, а 1928 р. комісія Держторгу внесла до списків експонатів на вилучення як придатну до експорту і встановила на неї ціну 10 000 крб. Відтоді артефакт став об’єктом боротьби керівництва музею і навіть на деякий час залишається в українській столиці.
Однак передана 1935 року до Ленінграду на прохання оргкомітету ІІІ Міжнародного конгресу з іранського мистецтва та археології для великої виставки чаша до Києва не повернулася. Викрадена чи «позичена»?
Живописні шедеври з колекції Ханенків «стараннями» комісії Держторгу теж готувалися до продажу за кордон, а «залишки» привласнювалися державним Музеєм «Ермітаж». Так диптих німецького художника і графіка епохи Відродження «Адам і Єва» Лукаса Кранаха (Старшого) був проданий у травні 1931 р. до Берліну з умисне неправдивою позначкою зібрання Строганових і зберігається нині в музеї Нортона Саймона (Пасадена, Каліфорнія, США).
«Куртизанка» голландця Якоба Баккера опинилася в Національному музеї Португалії і Лісабоні, а “Пейзаж в околицях Бове” французького живописця і графіка Франсуа Буше – у фондах Ермітажу. Архівні світлини музейної колекції Ханенків з вивезеними творами мистецтва документально підтверджують їхню належність до Ханенківської колекції.
Викрадення шедеврів колекції Ханенків засвідчує як тяглість колоніальної політики, однаково притаманної Російській імперії і імперії радянській – СРСР, так і відсутність стандартів порядності в російській культурі. Трагічна доля українських музейних колекцій повторюється з початком гібридної війни росії проти України і російського широкомасштабного вторгнення. Викрадені артефакти потребують ретельної фіксації, обов’язкового повернення і притягнення до відповідальності винних.
вул. Терещенківська, 15-17
до 120 грн
з 10:30 до 17:30
(вихідні: понеділок, вівторок)