"Напівпровідникові сни" - спільний проєкт Ательє 36 і галереї сучасного мистецтва Imagine Point

Atelier36: Іванна Стратійчук та Юрій Віслоух

«Медіум — це повідомлення», — стверджував канадський філософ та дослідник Маршалл Маклуен (Marshall Mcluhan). Чи можливо зчитати інформацію чи принципи її передачі з відбитків платівок чи мікросхем? Яке повідомлення передають тектонічні структури гір? Чи зможуть археологи майбутнього щось зрозуміти про нашу цивілізацію на основі окисленого залізяччя?

Порівняння людини з машиною були популярними ще в ХІХ столітті. Після ж Першої світової війни концепція «романтичного гуманізму», під тиском технологічного прогресу, остаточно розсипалась на друзки. З царів природи образ людини трансформувався у механічні манекени, клони, створені на конвеєрах Форда, якими керують примітивні несвідомі бажання.

Століттями людство поводить себе як біоценотичний агресор, який не пристосовується до середовища, а активно його змінює під власні потреби.
Результатом такого антропоцентризму є забруднення, зміна клімату, зникнення унікальних видів тварин та рослин.

Виставка «Напівпровідникові сни» — це спроба утопічного бачення майбутнього в якому природа й цивілізація не перебувають у протистоянні, а гармонійно доповнюють одна одну, де вчинки людей обумовлені глибокою повагою та вдячністю до природи. Можливо, якщо людство повірить у ймовірність кращого майбутнього, то воно зможе з нами відбутись? Зрештою ж, багато з того, про що писали наукові фантасти сьогодні є частиною нашого життя (інтернет, лазер, надпотужні телескопи). 

На виставці представлені роботи створені за допомогою різних видів друку, інсталяції та об'єкти. Кожен/кожна може побачити в них щось своє: місто-Вавилон, рибу-ковчег, відсилки до дзен-буддизму. Так само відкрита до інтерпретацій й назва виставки. До кого саме вона апелює? До технологій, до мистецтва як медіума, до роботів, чи до людини, яка може бути провідником сенсів, енергій, знання?

А ще цей колективний проєкт, це красива спроба помислити категоріями «великого часу» й подумати про глобальне майбутнє, в якому немає війни, а натомість є прагнення до гармонізації простору, розумного вирішення конфліктів ззовні та всередині. Чи рай на землі можливий лише за умови відсутності людей у ньому?