Виставка-проєкт "Наживо"

24 лютого 2022 року розділили життя на «до» і «після». Війна, що вже вісім років точиться в Україні, наблизилась до кожного з нас, перестала бути дещо абстрактним явищем, що відбувається далеко і не з нами, набула жахливої реальності, що хлинула прямим ефіром в інформаційний простір картинами руйнувань і смерті, рідний Київ оглушив тривожною тишею, заговорив мовою далеких і близьких вибухів, обгородився блокпостами, протитанковими їжаками. Разом с тим, це час, коли пишеться нова героїчна історія України мужніх і нескорених чоловіків і жінок.

Для трьох жінок, що походять із династій українських митців, стало принциповим залишитись в Києві у цей важкий час. Ми є свідками, що можуть зафіксувати образи, емоції і відчуття, які переповнюють, протиставити архаїчному жаху руйнування і смерті красу і вічну енергію мистецтва. Можна знищити театр, не можна знищити п’єсу, можна вбити співака, але жодна ракета не влучить у пісню, не поцілить у музику. Так і картина художника сьогодні стає артефактом часу Національно-визвольної війни, унікальним творчим досвідом митця, що в режимі реального часу переживає реальні емоції.

В цьому контексті стає важливим вибір митцем мови образів і сюжетів. Художник у творчому процесі здатен створювати свої унікальні наративи, мистецькі об’єкти, які стають частиною культурної пам’яті українців, методом емоційного порятунку себе і оточуючих, засобом захисту і протидії сюрреалістичній жорстокості руйнівної енергії війни.

Звернення до сакральних символів, форм і знаків (таких, як зображення рослин і птахів, українського вінка, рушників, орнаментальних і декоративних мотивів трипільської культури інш.), філософське переосмислення подій, свідками яких ми були, зумовлено загостреним бажанням зберегти своє унікальне обличчя, культуру і самобутність, бути не космополітичним мешканцем Світу, а УКРАЇНСЬКИМ митцем, що тут і зараз разом зі своєю країною і своїм народом творить свою історію.