Не знімальним майданчиком єдиним: де в Києві люблять проводити час актори Настя Цимбалару та Григорій Бакланов

Оболонська набережна

«Набережна на Оболоні є одним із найкрасивіших місць Києва в будь-яку пору року. Тут завжди приємно прогулятися наодинці, з друзями або близькою людиною».

Ландшафт, де зараз проходить набережна, утворився через намив ґрунту для побудови житлового масиву Оболонь у 1970–1980-х роках. Тривалий час там була піщана пустка, а сучасного вигляду місцевість почала набувати лише на початку 2000-х років. На деяких ділянках роботи з облаштування закінчилися буквально декілька років тому. Сьогодні Оболонська набережна простягається на кілька кілометрів уздовж однойменної затоки Дніпра. Вона повністю пішохідна, з облаштованими велодоріжками, сучасними публічними просторами, атмосферними закладами, громадським пляжем, спортивними й дитячими майданчиками. На набережній можна провести цілий день, адже, крім крутої природи та інфраструктури, тут є ще низка цікавих місць:

• Сад каменів;
• парк «Наталка», що є одним із найкращих у Києві;
• церква Різдва Христового з іконостасом з індійського білого мармуру;
• Свято-Покровський собор;
• Київський гольф-центр;
• величезний залізобетонний Кесон, який нагадує про ідею Сталіна пустити звідси метро під Дніпром;
• скульптурна алея муз;
• серія монументів присвячена героям українських казок;
• алея скульптур із піщаника, що зображують знаки зодіака тощо.

Рухаємося вниз по Дніпру, далі нас чекає ще одна культова локація.

 

Маріїнський парк

Створений у 1874 році на схилах над Дніпром навколо однойменного палацу, Маріїнський є одним із найстаріших парків Києва. Його сучасна назва пов’язана з ім’ям імператриці Марії Олександрівни, але в різні періоди існування парк неодноразово переіменовували. На початку ХХ століття тут облаштували братські могили учасників Жовтневого й Січневого збройних повстань 1917–1918 років, які перенесли звідси у 1930-х. У 1944 році в Маріїнському парку поховали генерала М. Ватутіна, що керував звільненням Києва в 1943 році. Його могилу увінчали пам’ятником герою.

«Парк має гарно облаштовані зони відпочинку та оглядові майданчики з краєвидом на Дніпро та Лівий берег. Тут також часто проводять вечори танців просто неба, приєднатися може кожен охочий».

Крім того, тут є багато цікавих пам’яток різних епох. Зокрема:

• чавунний фонтан, що зберігся з 1900 року;
• «міст Закоханих», відомий також як «малий міст Патона»;
• Маріїнський палац зведений у середині XVIII століття за проєктом Б. Растреллі;
• будівля Верховної Ради України;
• літній театр «Мушля»;
• пам’ятник Лесі Українці й низка паркових скульптур.

 

Далі ініціативу перехоплює Григорій і веде у свій улюблений парк.

Володимирська гірка

Облаштування парку на верхній та середній терасах Михайлівської гори почалося в 30-х роках XIX століття У 1853 році тут встановили пам’ятник князю Володимиру Хрестителю, що дав назву всьому парку й сьогодні вважається найстарішим скульптурним монументом Києва.

У 1972 році Володимирську гірку визнали парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Тут росте майже 100 видів дерев з усього світу, у тіні яких влітку обожнюють відпочивати кияни. Сюди приходять на прогулянки, пробіжки, йогу, пікніки, почитати книгу в гамаку, потренуватися на слеклайнах, послухати вуличних музикантів чи поїсти морозива з краєвидом на Київ.

Саме завдяки неймовірним панорамам Григорій так обожнює це місце.

«Володимирська гірка з її краєвидом на вечірній Київ. Панорами Дніпра, Подолу, Лівого берега, Печерських пагорбів. Крім того, тут можна покататися на фунікулері».

 

А це, до речі, одна з рекомендацій Насті.

«Фунікулер відновив свою роботу. Тож особливо зараз, коли листя ще не опало, але вже перефарбувалися в осінні барви, не проґавте можливість насолодитися цією атмосферою».

Київський фунікулер

Київ став другим українським містом після Одеси, яке подарувало своїм містянам диво-транспорт, що з’єднав Верхнє місто з Подолом, — фунікулер. Сталося це в 1905 році. На той час відрізок руху був коротшим і вважався частиною трамвайного маршруту. Київський фунікулер є найбезпечнішим столичним транспортом, адже за понад століття його існування трапилася лише 1 аварія й та без жертв. Після неї в 1928 році був проведений перший капітальний ремонт, коли дерев’яні вагони замінили на напівметалеві та продовжили траєкторію до вулиці Сагайдачного. Остання й найбільша реконструкція припала на 1980-ті роки. Тоді замінили рухомий склад і збудували сучасні павільйони станцій, які прикрасили художніми вітражами авторства Івана-Валентина Задорожного.

Щоліта київський фунікулер закривається на плановий ремонт, закінчення якого завжди чекають кияни й гості столиці. Адже це не просто транспорт, а одна з туристичних принад міста.

Отож спускаємось на Поділ і через вулицю Сагайдачного та Контрактову площу, що завжди сповнені гомоном і ароматами десятків закладів, пробираємося до Андріївського узвозу.

 

Андріївський узвіз

«Одна з наймальовничіших вулиць Києва. Тут особлива атмосфера, старовинна архітектура, а також музеї та затишні заклади, у яких обов‘язково хочеться зупинитися на смачну каву чи вечерю».

Андріївський узвіз є однією з найстаріших вулиць Києва, якою зі Старого міста до Подолу спускалися ще давньоруські князі. Сучасна назва з’явилася, імовірно, лише в середині XVIII століття, коли тут побудували Андріївську церкву. За імперських часів вулиця, затиснута між чотирьох київських гір, славилася будинками розпусти, а зараз — численними галереями, закладами, антикварними й сувенірними крамничками, вуличними митцями. Досить часто Андріївський узвіз порівнюють із Монмартром. Основна забудова вулиці припала на 90 роки XIX — початок XX століття. Сьогодні тут розташовано 40 об’єктів культурної спадщини! Тобто ледь не кожна споруда є видатною. Ось лише кілька прикладів:

• Музей однієї вулиці;
• Музей-квартира Булгакова;
• Андріївська церква;
• Театр на Подолі;
• «Замок Річарда Левове Серце»;
• пам’ятник Проні Прокопівні та Голохвастову.

З Андріївського через Пейзажну алею вирушаємо на ще одну вулицю — Ярославів Вал. Вона неймовірно поєднує ролі заповідника історії й архітектури та епіцентра молодіжної тусовки. Григорій як актор не міг цього не помітити.

 

Вулиця Ярославів Вал

З часів Київської Русі цією місцевістю проходив вал, що був частиною міських укріплень Ярослава Мудрого. Він проіснував майже до середини ХІХ століття, а згодом за його траєкторією проклали вулицю, що у своїй назві береже історію давніх Ярославових валів. Від первісної забудови залишилося лише 2 споруди, а більшість будинків сучасного Ярославового Валу були зведені наприкінці ХІХ — початку ХХ століття. Серед них 12 мають статус пам’ятки, а всього на вулиці майже 50 об’єктів культурної спадщини!

Найвідоміші з них:

• особняк барона Штейнгеля;
• «Замок барона»;
• Будинок актора (колишня караїмська кенаса);
• колишнє міське початкове училище, нині там розташований корпус Київського національного університету театру, кіно й телебачення імені Івана Карпенка-Карого;
• садиба Сікорського, у дворі якої вчений збудував свій перший вертоліт;
• будинок із хлібною лавкою тощо.

Сучасний Ярославів Вал — це одна з найвідоміших гастрономічних магістралей столиці. Тут величезна кількість неймовірно атмосферних закладів, які змагаються, щоби вас накормити та напоїти чимось цікавим. Зокрема запах випічки з культової найстарішої булочної «Ярослава» або морозиво від топової кондитерської «Honey» точно не дасть нікому пройти повз.

«Після смачного обіду не забудьте прогулятися до Золотих Воріт, зараз у будівлі працює цікава музейна експозиція».

Було б дивно, якби ця пара не сказала ні слова про кіно, але насправді класичного кіна не буде, а буде космічне.

 

Київський планетарій

Унікальний просвітницький проєкт Університету сучасних знань Товариства «Знання України» Київський планетарій є найстарішим та найбільшим в Україні. У сучасну будівлю на Олімпійській він переїхав у 1988 році, а до цього з 1952 року функціонував у колишньому костелі Святого Олександра. Після реконструкції у 2011 році в Київському планетарії відкрили науково-культурно-розважальний центр для всієї сім’ї ATMASFERA 360. Зараз тут проходять покази повнокупольних фільмів у форматі 360, пізнавальні відеолекції та студії з природничих наук і космічної творчості. До речі, купол нашого планетарію є другим за величиною в Європі. На його екрані можна спостерігати метеоритний дощ, рух комет, прольоти болідів, зміну фаз Місяця, затемнення Сонця й навіть полярне сяйво.

«Цікаве та надзвичайно романтичне місце, де можна пізнавати Всесвіт і насолоджуватися його красою під музичний супровід».

Підхопивши романтично-мистецький настрій дружини, Григорій теж згадав, що має місце з такою атмосферою.

 

Миколаївський костел

«Римсько-католицький храм, присвячений Святому Миколаю».

Неоготичний Миколаївський костел був побудований у 1899–1909 роках зірковим архітектором Владиславом Городецьким за проєктом С. В. Валовського. Оформленням екстер’єрів займався італійський скульптор Еліа Саля, відомий також оздобленням будівлі Національного банку України й Київського оперного театру. Миколаївський костел став другим римо-католицьким собором у Києві після Олександрівського. Однак уже в 30-х роках ХХ століття радянська влада перетворила його на складське приміщення, де згодом був архів, а у вежах встановили радіоантени. Релігійні служби відновилися лише за часів Незалежності.

«З 1980 року в його будинку розміщується Будинок камерної та органної музики, який також обов‘язковий для відвідування».

На десерт своєї ТОП-п’ятірки Григорій залишив місце, що трохи віддалене від центру, але однозначно варте уваги.

 

Ботанічний сад імені Гришка

Печерський ботсад Києва, закладений у 1935 році, входить у топ найбільших у Європі за розмірами, різноманітністю колекцій та рівнем наукових досліджень.

«Він створений за принципом географічних зон: тут є ділянки «Степи України», «Українські Карпати», «Крим», «Далекий Схід», «Кавказ», «Середня Азія» тощо, а також моносади — сад магнолій, буковий ліс, березовий гай, розарій та сирингарій — величезний сад із десятками сортів бузку».

Колекція ботсаду імені Гришка налічує біля 11180 таксонів з усіх ботаніко-географічних регіонів світу. Зокрема тут можна побачити найкраще на планеті зібрання кизилу, найбільшу в Східній Європі колекцію дуба, клена, липи, берези, горіха, бузку, ди­корослих плодових рослин; єдиний в Україні орхідаріум; десятки ендемічних та рідкісних рослин тощо. А оранжерейний комплекс моментально перенесе вас у тропіки із сотнями видів найрізноманітніших екзотичних рослин.

До речі, ботанічний сад імені Гришка також потрапив у топ київських локацій від тревел-інфлюенсерки — Вероніки Синиці. Читайте, куди ще блогерка радить зазирнути по дорозі. А ми вирушаємо за Настиною рекомендацією на південні околиці столиці, у Пирогів.

 

Національний музей народної архітектури та побуту України

Створення музею-скансену на місцевості Пирогів розпочалося в 1969 році, але офіційне відкриття відбулося в 1976 році. На площі біля 133,5 га тут відтворили архітектурно-ландшафтний комплекс усіх історико-етнографічних регіонів України: Полісся, Слобожанщини, Полтавщини, Карпат, Наддніпрянщини, Поділля та Півдня. Тут можна побачити біля 300 пам’яток народного будівництва XVI–XX століть, найстарішою серед яких є волинська хата 1587 року! Кожна споруда — окремий музей, де представлені сотні автентичних українських артефактів: одяг, меблі, знаряддя праці, вироби народних майстрів, живопис та розпис, музичні інструменти, дитячі іграшки тощо. Усього у фондах комплексу біля 100 тисяч експонатів!

Сюди варто приїздити на цілий день, гуляти самостійно або ж з екскурсоводами, влаштовувати пікніки й фотосесії. Також на території музею регулярно проходять етнографічні ярмарки, майстер-класи, гуляння на традиційні свята з цікавими обрядами та звичаями.

«Це мальовниче місце з історичною цінністю. Музей розташований просто неба, де ви можете ознайомитися з чудовими пам’ятками культури й історії різних регіонів нашої країни».