«Це сфера постійного пошуку себе і віднайдення як старих історій, так і нових сенсів. Тому неможливо всі відповіді отримати в одному місці. Для мене це різні місця, які цінні як можливістю тиші й самотності, так і галасом сучасного міста. Так і складається динамічна культурна сфера міста», — говорить Юлія.
Вона поділилася своїми «місцями сили» в Києві. Почнемо, очікувано, з дітища Юлії.
Уже з перших днів свого подружнього життя родина культурних меценатів Богдана та Варвари Ханенків почала збирати експонати для своєї майбутньої колекції. Створення музею стало справою всього їхнього життя. Наприкінці ХІХ століття подружжя переїхало в неоренесансний будинок на Терещенківській, на другому поверсі якого розмістили свою колекцію. Зібрання поповнювалося так швидко, що згодом довелося розширювати будівлю. У 1919 році радянська влада націоналізувала майно Ханенків. На основі їхньої колекції в родинному маєтку було відкрито державний музей мистецтва. Саме ця дата і вважається офіційним роком створення закладу. Сьогодні фонди Музею Ханенків включають біля 25000 творів. З них близько 1000 експонуються в залах історичного будинку Ханенків (колекції творів мистецтва Давнього світу, красного та ужиткового мистецтва Європи XIV—XVIII століть, ранньовізантійських «синайських» ікон VI—VII століть) та сусіднього маєтку Сахновських (зібрання предметів мистецтва Азії).
Крім виставок, музей проводить безліч інтерактивних активностей для різних груп відвідувачів: музичні вечори, костюмовані демонстрації, квести, селфі-флешмоби, майстер-класи, лекції, театралізовані екскурсії тощо.
«Це один із небагатьох історичних будинків, який зберігся, де відновлені інтер’єри, які дбайливо проєктувало подружжя Ханенків і які започаткували найкращу в Україні колекцію Західноєвропейського й Азійського мистецтва».
Наступна наша зупинка — Squat 17Б — популярний артпростір і проєкт ще одного знаменитого київського подружжя.
Культова локація на Терещенківській починалася 15 років тому як стихійний сквот та «місце вписок» представників андеграундної культури, а зараз перетворилася на крутий артпростір, про який пишуть міжнародні видання й туристичні путівники.
Київ захоплює тим, що тут постійно відкриваються цікаві нестандартні місця. Нещодавно Вероніка Синиця — CEO агенції I Am Influencer, тревел-інфлюенсерка — розповіла про унікальний артпростір Phytotron на території ботанічного саду ім. Гришка.
У 2013 році епіцентром тусовочного життя сквоту став дворик поряд із колишнім «окупованим» будинком, який художники перетворили під галерею під відкритим небом. Тут почали проводити різні заходи. У 2015 році Даша та Мирослав — ідеологи Squat 17Б — відкрили кав’ярню, яка зараз переросла в єдиний у столиці руїн-бар. Зовсім скоро він став одним із топових івент-майданчиків. Тут проходять вечори живої музики, творчі майстер-класи, заняття з йоги, благодійні ярмарки, виставки, літературні презентації, виступають лідери думок, журналісти та інші цікаві спікери. Нещодавно подружжю вдалося орендувати приміщення, що знаходиться на території дворика. Там уже працює заклад із повноцінною кухнею, а згодом планується закритий бар і артпростір.
«Навпроти Шевченка, навпроти парку й університету, поруч із музеєм просто в київському дворику можна посидіти на подвір’ї, знайти найкращі практики урбаністично-екологічного підходу до місця у великому місті й зустріти абсолютно неймовірних і драйвових людей. Сидр і зелений чай тут завжди неперевершені».
Ще один крутий спосіб від Юлії краще пізнати себе, місто та познайомитися з цікавими людьми — каякінг.
Мережа Kayak Canoe Center у Києві нараховує 8 пунктів прокату спорядження (каяків, SUP-бордів, страхувальних жилетів). Орендувати обладнання можна погодинно, на пів дня або на цілий день. За необхідності вам проведуть інструктаж, допоможуть вибрати підходящий транспорт та екіпірування, визначити найцікавіший і релевантний вашому досвіду маршрут. Крім того, у центрах організовують круті групові івенти, наприклад, ранкові чи вечірні катання, SUP-фітнес і одноденні сплави з професійними інструкторами. Такі маленькі подорожі дають можливість побачити унікальні куточки нашого міста, дістатися до яких можна тільки водою. Уявіть, як воно: зустрічати схід чи захід сонця на безлюдному острові посеред мільйонного мегаполісу. Або пробиратися мілиною заплав із квітучими ліліями чи плавати темними тунелями, де за задумом Сталіна мало ходити метро.
«Я бувала тут літом, навесні й навіть якось 1 січня. Я брала каяк десь о 7:00 ранку, веслувала через Дніпро до річки Чорторий і далі вгору. Там прозора вода, крізь яку видно водорості та дерева, птахи й пара від води. Моє місце повернення до дитинства».
Закінчуємо прогулянку Києвом із Юлією в особливому місці не тільки для столиці, а і для всієї країни.
Національний центр Олександра Довженка — найбільший кіноархів України та її єдиний представник у Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF). Він був створений у 1994 році на базі найбільшої за часів СРСР української кінокопіювальної фабрики. Сьогодні в його колекції понад 60 тисяч одиниць кіноматеріалів, зокрема понад 9000 українських та закордонних фільмів.
Сучасну структуру Центру складають:
На першому поверсі центру працює бар «Етер», щоби на 100% задовольнити потреби відвідувачів, забезпечивши «і хліб, і видовища».
«Довженко-центр — одна з найбільш сучасних культурних інституцій, яка досліджує кіно, презентує проєкти про кіно, показує старі фільми, часто в супроводі найкрутіших музикантів, і збирає найталановитіших сучасних митців, музикантів, поетів і людей».